| За загальною редакцією проф. М.І. Обушного
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Київ 2008
УДК 39.(477) 075.8
ББК 63.5(4Укр)я73 У75
Рецензенти:
д-р філос. наук, проф. В.І. Лубський, д-р іст. наук, проф. А.П. Коцур, д-р філос. наук, проф. B.C. Крисаченко
Затверджено до друку Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 5 березня 2007 року
Авторський колектив:
М.І. Обушний; О.І. Мостяєв; В.М. Піскун; Н.М. Авер’янова; Л.B. Божук; О.Й. Вовк; Т.С. Воропаева; І.М. Грабовська; Т.М. Ємець; С.Р. Кагамлик; В.П. Капелюшний; К.А. Кобченко; С.В. Конча; P.O. Марценюк; І.В. Пасько; Л.B. Сорочук; A.B. Ціпко; Т.Л. Шептицька.
У75
Українознавство : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М.І. Обушного. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 672 с.
ISBN 978-966-439-164-8
Висвітлюються основні проблеми українознавства як науки та навчальної дисципліни. В історичній ретроспективі розкриваються основні етапи етногенезу українців, їхня участь у культуро-, державо- та націєтворчих процесах, визначається місце і роль українознавства у сучасному глобалізованому світі.
Організаційно й методично адаптований до навчальної програми “Українознавство” для студентів вищих навчальних закладів. Вивчення курсу дає змогу студентам глибше з’ясувати сутність наукових розробок з українознавства, здійснених у дослідженнях співробітників Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та українознавчих інституцій в Україні й зарубіжжі як із навчальною метою, так і у власному науковому пошуку.
Для викладачів, студентів, аспірантів, наукових працівників, а також широке коло читачів, які цікавляться українознавчою проблематикою.
УДК 39.(477) 075.8
ББК 63.5(4Укр)я73
Гриф надано Міністерством освіти і науки України
Лист № 1.4/18-Г 1573 від 03.07.08
ISBN 978-966-439-164-8
© Обушний М.І., Мостяєв О.І., Піскун В.М. та ін., 2008
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ВПЦ “Київський університет, 2008
Зміст
ПЕРЕДМОВА …5
РОЗДІЛ 1. Українознавство як наука та навчальна дисципліна …7
1.1. Об’єктивна зумовленість українознавства як системи знань про українство (Обушний М.І., Мостяєв О.І.) …7
1.2. Об’єкт і предмет українознавства та його теоретико-методологічний інструментарій (Обушний М.І., Мостяєв О.І., Воропаева Т.С.) …13
1.3. Структура й основні функції курсу українознавства (Мостяєв О.І., Обушний М.І.) …29
РОЗДІЛ 2. Становлення й основні етапи розвитку українознавства …43
2.1. Накопичення знань про Україну й українців (Піскун В.М.) …43
2.2. Введення наукових знань в освітню практику (Піскун В.М.) …59
2.3. Етапи розвитку українознавства (Піскун В.М., Ємець Т.М.) …67
РОЗДІЛ 3. Україна як цілісність: територіальний та етнонаціональний виміри …93
3.1. Україна як ериторіальна цілісність: загальні зауваження (Мостяєв О.І.) …93
3.2. Природно-кліматична й геокультурна характеристика України (Мостяєв О.І.) …112
3.3. Україна як геополітична реальність (Мостяєв О.І.) …138
РОЗДІЛ 4. Походження українського народу 183
4.1. Поняття про етнос, етногенез, культурогенез, культуротворення й етнічні процеси (Воропаева Т.С.) …183
4.2. Українськість як системоутворюючий фактор етнічного й національного буття (Воропаева Т.С.) …203
4.3. Історія поглядів на український етногенез (Конча С.В.) …209
4.4. Етнодемографічні аспекти проблеми походження українського народу (Конча С.В.) …227
4.5. Праісторична доба та передісторія українців (Воропаева Т.С.) …231
4.6. Основні етапи етногенезу й етнічної історії українського народу (Воропаева Т.С.) …238
4.7. Корінні народи, національні меншини й етнічні групи сучасної України (Мостяєв О.І., Воропаева Т.С.) …257
РОЗДІЛ 5. Процес українського кудьтуротворення й культурозбереження …263
5.1. Світоглядні основи українського культуротворення (Ціпко A.B., Кагамлик С.Р., Сорочук Л.B., Шептицька Т.Л.) …263
5.2. Слово в українській культурі: усна та писемна традиція (Ціпко A.B., Шептицька Т.Л., Кагамлик С.Р., Сорочук Л.B.) …288
5.3. Мова як чинник формування українського світу (Ціпко A.B., Шептицька Т.Л.) …327
5.4. Освіта, наука, просвітництво – форми та течії українського національного й культурного збагачення, пробудження, самопізнання та самореалізації (Пасько І.В., Кобченко К.А., Ціпко A.B., Кагамлик С.Р., Божук Л.B., Шептицька Т.Л.) …337
5.5. Виявність творчих особливостей української художньо-мистецької традиції (Авер’янова Н.М., Ціпко A.B., Піскун В.М., Сорочук Л.B.) …406
5.6. Українська правова культура у суспільному поступі (Вовк О.Й.) …451
РОЗДІЛ 6. Державотворчий і націєтворчий продеси в Україні …469
6.1. Українське націєтворення. Українське буття (Грабовська І.М., Авер’янова Н.М., Воропаева Т.С., Марценюк P.O.) …469
6.2. Українське державотворення (Грабовська І.М., Воропаева Т.С., Авер’янова Н.М., Капелюшний В.П., Марценюк P.O.) …518
6.3. Особистісні виміри українського націє- та державотворення. Українська людина (Грабовська І.М., Воропаева Т.С., Авер’янова Н.М.) …548
РОЗДІЛ 7. Українство у світі …575
7.1. Україна і світ у розмаїтті взаємин: культурних, спільнотних, міждержавних (Ціпко A.B., Шептицька Т.Л.) …575
7.2. Українське зарубіжжя: пошук форм і механізмів самозбереження й розвитку (Ціпко A.B., Божук Л.B., Піскун В.М.) …589
7.3. Духовне життя української діаспори (Ціпко A.B., Шептицька Т.Л., Божук Л.B.) …604
РОЗДІЛ 8. Українська перспектива …639
8.1. Україна в системі сучасного глобалізованого світу (Піскун В.М.) …639
8.2. Євразійський і європейський виміри українського поступу (Піскун В.М.) …646
8.3. Основні принципи сталого розвитку (Піскун В.М.) …656
8.4. Українська культура і наука як способи себепредставлення світові (Піскун В.М.) …665
8.5. Досконалість суспільства: мрії та реальність (Піскун В.М.) …666
ПЕРЕДМОВА
Характерною рисою сучасного наукового пізнання є розвиток інтегративних і комплексних досліджень. Він зумовлений тими суспільно-політичними і соціально-економічними змінами, які відбуваються в Україні та світі. Із розширенням типів і форм знань змінилися й підходи до їхнього осягнення. Невід’ємною ознакою часу став епістемологічний плюралізм. Пошук істини вже неможливий у межах лише однієї парадигми, інформація стає одним з основних суспільних ресурсів, підвищується значення нових когнітивних і освітніх практик та інтелектуального сектора в економіці, суттєво посилюються інтеграційні процеси в науковій сфері.
Українознавство, як інтегративна система знань про українство, формує свій предмет за об’єктним принципом. Утвердження українознавства відбувається в епоху становлення постнекласичної науки, якій властиві тенденції поступового переходу від дисциплінарної диференціації до міждисциплінарної інтеграції.
Виходячи із завдань, які постають сьогодні перед українським суспільством, важливим чинником формування національної самосвідомості сучасного громадянина України є не лише бачення ним цілісного образу своєї держави і себе в ній як неподільних чинників буття, але й відчуття себе повноправним суб’єктом суспільного життя, який ідентифікує себе з українством і реалізує свої здібності на благо України. Національні цінності, як центральний компонент національної самосвідомості громадян України, можуть стати основним чинником збереження власної самобутності, адекватного бачення історичного минулого та майбутніх перспектив України у глобалізованому світовому просторі.
Основним підходом у розгляді українських посутніх явищ є інтегративний підхід як провідна тенденція сучасного наукового пізнання, базовими дослідницькими принципами є системність, комплексність і сумативність, єдність логічного й історичного, національного та загальнолюдського, суспільного й особистісного, теорії та практики, навчання та виховання. Провідне місце в сучасних наукових дослідженнях з українознавства посідає соціогуманітарний пошуковий і методологічний інструментарій.
Саме таких підходів і принципів, з огляду на логіку свого завдання, потребує сучасне українознавство, адже комплексне міждисциплінарне опрацювання українознавчого матеріалу уможливлює системне бачення українства в минулому та сьогоденні. Спираючись на таку основу, студентство, слухаючи курс з українознавства, зможе засвоїти ґрунтовні знання про Україну як цілісне та неповторне буттєво-культурне явище з усіма його розмаїтими виявами.
Автори навчального посібника відповідно до програми курсу “Українознавство” за широкого використання та зіставлення археологічних, лінгвістичних, антропологічних, етнографічних, етнопсихологічних та етнорелігійних даних, розкривають етногенез та етнічну історію українців, виділяють власне українські складові культури і мови, визначають етнокультурну й антропологічну праоснову походження українців, їхню просторову “історичну прабатьківщину”, етновизначальні ознаки й етапи безперервного розвитку українського народу.
Український процес культуротворення висвітлюється як неперервна у часо-просторовому вимірі діяльність. Усе, що з’являлося в українському культурному русі, позначене власне українськими особливостями, які дають змогу розпізнати багато речей і витворених ними явищ саме як українські. Особлива роль у культуротворенні посідає мова – основна ознака будь-якого народу і звісно ж українського. Саме з мовою пов’язана як освітня, так і виховна діяльність, а відтак і політична боротьба за державність. Тому українська мова неодноразово була (і продовжує бути) предметом зазіхань і наступу на неї зовнішніх чинників. Саме мова, як і загалом українська культура найрельєфніше виявляє українців у світовому загальнокультурному русі.
Протягом багатьох століть українці докладали величезних зусиль, щоби зберегти і примножити свою культуру, а отже і свою ідентичність основи створення державності та формування нації.
Автори навчального посібника прослідковують закономірності й особливості державного та національного розвитку України. Багато уваги вони приділяють висвітленню державо- та націєтворчих процесів в Україні. Оскільки останні розглядаються не лише як теоретична наукова проблема, але, і, насамперед, як підстава для практичних дій і реальних перетворень в країні.
У навчальному посібнику чільне місце відведено висвітленню діяльності численної (понад 20 млн) української діаспори. Українці, що проживають поза межами власної землі, доклали багато зусиль для власного культурного збереження, по своїй суті – самозбереження. Разом із тим вони зробили значний внесок у різні ділянки господарського, наукового, культурного життя в країнах проживання. У своєму самозбереженні українці діаспори завдячують розвитку україномовної освіти, що була організована самими українцями в країнах проживання. Позитивно зарекомендувала себе така освітня форма культурного самозбереження українців у західній діаспорі як недільне шкільництво. Нині вона почала впроваджуватися в практику українців у східній діаспорі. Українці західної діаспори накопичили значний досвід і у зберіганні української державницької ідеї, коріння якої сягає доби Київської Русі.
У навчальному посібнику окремі проблемні українознавчі аспекти висвітлюються в авторському баченні. При цьому автори не претендують на остаточне теоретичне їхнє розв’язання та сподіваються лише на те, що сучасні дослідницькі підходи нададуть нових імпульсів для подальшого вивчення українознавства як науки та навчальної дисципліни.
Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій. – К., 2007 |
